Для підтвердження таких відносин можуть використовуватися такі документи:
– паспорт громадянина України;
– свідоцтво про народження;
– свідоцтво про укладення шлюбу;
– свідоцтво про розірвання шлюбу;
– свідоцтво про зміну імені;
– витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Важливо: відносини між чоловіком та дружиною не належать до категорії родинних.

У разі втрати чи знищення документів вони можуть бути поновлені за заявою особи, щодо якої було складено актовий запис цивільного стану (або її батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, представників закладу охорони здоров’я, навчального або іншого дитячого закладу, де постійно перебуває дитина, органу опіки та піклування).

Відділи ДРАЦС, дипломатичні представництва та консульські установи України за кордоном здійснюють повторну видачу відповідного свідоцтва. Це передбачено статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Якщо у документах державної реєстрації актів цивільного стану виявлено помилку, стаття 22 цього ж закону дозволяє органу ДРАЦС внести зміни до актового запису цивільного стану за наявності достатніх підстав. Після цього заявникові повторно видається відповідне свідоцтво.

Якщо документи відсутні, їх неможливо відновити або підтвердити родинні відносини в позасудовому порядку — необхідно звертатися до суду.

Справи про встановлення факту родинних відносин розглядаються в порядку окремого провадження як справи про встановлення факту, що має юридичне значення. Заява подається до суду за місцем проживання заявника та повинна відповідати вимогам Цивільного процесуального кодексу України.

У заяві обов’язково зазначаються:
– факт, який заявник просить встановити, та мету такого встановлення;
– причини неможливості отримати або відновити документи, що посвідчують цей факт (довідки ДРАЦС про неможливість відновлення втрачених документів, виправлення помилки, неможливість внесення змін і доповнень);
– докази, що підтверджують родинні відносини викладені в заяві обставини та наявність цього факту (наприклад, листи та вітальні листівки, сімейні фотографії, ордери на житлове приміщення, виписки з домових книг, акти, анкети та інші документи);
– пояснення свідків, які достовірно обізнані про характер і зміст взаємовідносин між заявником та особою, родинні зв’язки з якою він бажає довести.

Заявниками у справі можуть бути:
– спадкоємці померлої особи (за законом або заповітом) і для яких у зв’язку із підтвердженням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки;
– особи, які претендують на пенсію у зв’язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини;
– інші особи, для яких встановлення факту родинних відносин породжує юридичні наслідки.

Не може бути заявником особа, усунена від права на спадкування.

Підстави для відмови

Суд може відмовити у відкритті провадження у справі, якщо зі змісту заяви про встановлення факту родинних відносин, який має юридичне значення, вбачатиме спір про право.

Наприклад, коли заявник фактично намагається довести право на житло чи інше майно. У такому випадку, якщо спір виникає під час розгляду, справа підлягає передачі до позовного провадження.

Встановлення факту родинних відносин у судовому порядку дозволяє відновити необхідні юридичні можливості.

Позитивне судове рішення у таких справах не замінює собою свідоцтв чи довідок, але є підставою для його отримання у ДРАЦС.

Правильно оформлена заява, подання належних доказів і дотримання вимог законодавства мають вирішальне значення для успішного встановлення факту й реалізації законних прав громадян.

Права на нерухомість таких власників підтверджуються лише паперовими документами, наприклад, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, договором купівлі-продажу, свідоцтвом про право на спадщину або іншими документами, що підтверджують набуття права власності на нерухоме майно.

Такі документи та реєстрація в БТІ є чинними, держава їх визнає та не зобов’язує власника майна реєструвати своє право в Державному реєстрі прав. Проте в умовах воєнного стану реєстрація прав у Державному реєстрі прав є актуальною, оскільки є великий ризик втрати паперових документів, що підтверджують право власності, знищення та залишення на окупованих територіях архівів БТІ.

Також реєстрація права власності на об’єкт нерухомого майна в Державному реєстрі прав є необхідною передумовою для отримання в подальшому компенсацій за програмою єВідновлення.

Для власників, у кого права власності виникли та оформлені до 2013 року, ця послуга є безоплатною.

Як це зробити?

Подати заяву на реєстрацію прав на нерухоме майно:

– у паперовій формі через ЦНАП до державного реєстратора або нотаріуса за місцезнаходженням нерухомості (в межах області).

Звертаємо увагу, у разі якщо нерухоме майно розміщено в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Сумській, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях або місті Севастополі, звернутися можна до будь-якого державного реєстратора, нотаріуса в межах України.

– в електронній формі через державний Портал Дія (крім Луганської та Донецької областей, а також Автономної Республіки Крим).

Зауважимо, якщо право власності на нерухоме майно набуте до 2013 року, державний реєстратор зобов’язаний запитати від БТІ інформацію, необхідну для проведення реєстрації (якщо відповідні документи не були подані заявником).

У випадку якщо архів БТІ знищений або залишився на тимчасово окупованій території, то заявник може звернутися до суду для підтвердження свого права власності.

Домашнє насильство — це правопорушення, яке охоплює дії чи бездіяльність, що вчиняються в сім’ї, у межах місця проживання або між родичами, колишнім чи теперішнім подружжям, а також між іншими особами, які спільно проживають або проживали однією сім’єю. Закон дає можливість постраждалим захистити себе у правовий спосіб, і отримати допомогу від державних органів та системи безоплатної правничої допомоги. Нижче — ключові інструменти, які допоможуть діяти.

Які заходи можуть бути застосовані до кривдника

Залежно від ситуації, кривдник може бути притягнутий до адміністративної чи кримінальної відповідальності — від штрафу чи громадських робіт до обмеження або позбавлення волі. Окрім цього, закон передбачає спеціальні заходи впливу для негайного припинення насильства.

Терміновий заборонний припис (виносить поліція у разі небезпеки для життя чи здоров’я). Він зобов’язує кривдника негайно залишити місце проживання постраждалої особи (навіть якщо це його житло), забороняє повертатися та будь-яким чином контактувати з нею. Строк дії — до 10 діб.

Обмежувальний припис (видає суд). Він забороняє кривднику перебувати разом із постраждалою особою, наближатися до місця її проживання, роботи чи навчання, контактувати або розшукувати її. Строк дії — до 6 місяців, із можливістю продовження ще на аналогічний термін.

Як довести вину кривдника та куди звертатися по допомогу

До притягнення кривдника до відповідальності, необхідно надати докази його винних дій. Це можуть:
– бути копії заяв до поліції;
– медичні документи про травми;
– чеки на лікування;
– висновки соціальних служб;
– аудіо- чи відеозаписи;
– скріншоти погроз або листування;
– також показання свідків — родичів, сусідів або колег.

Якщо постраждала особа не може залишатися поруч із кривдником і не має безпечного місця, вона має право на безоплатний притулок (шелтер) строком до 3 місяців, з можливістю продовження до 6 місяців. Направлення до притулку можуть видати поліція, соціальні служби, мобільні бригади або органи місцевої влади.

Водночас для отримання безоплатної правничої допомоги докази не є обов’язковими. Юристи системи надання БПД можуть надати постраждалим від домашнього насильства консультації, пояснити алгоритм дій та допомогти звернутися до суду по обмежувальний припис, а також підготувати документи про розлучення чи стягнення аліментів тощо. Отримати консультацію можна дистанційно та очно.

Дистанційно (у будні з 8:00 до 18:00 за київським часом)

Телефоном

• З мобільних чи стаціонарних телефонів у межах України: 0 800 213 103 (дзвінки безкоштовні)
• Для дзвінків з-за кордону +38 044 363 10 41 (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв’язку).

Письмово:

• Telegram: https://legalaid.gov.ua/chat
• Facebook: https://www.facebook.com/Ukraine.Legal.Aid
• Instagram: https://www.instagram.com/ualegalaid/

Очно (офлайн)

Офлайн можна звернутися до найближчого бюро правничої допомоги незалежно від реєстрації місця проживання. Розташування бюро та інформація про режим роботи.

ВАЖЛИВО

Не мовчіть і не терпіть насильство. Якщо ви стали жертвою або свідком домашнього насильства — завжди звертайтеся по допомогу. Це може врятувати життя.

Дізнатися більше про можливості отримання безоплатної правничої допомоги за посиланням.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (стаття 1223 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс)).

Главою 86 Кодексу встановлено черговість спадкування за законом. Спадкоємці одержують право на спадкування почергово, залежно від ступеня спорідненості. Кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 Кодексу).

У житті трапляються ситуації, коли спадкоємець помер раніше спадкодавця або помер після відкриття спадщини, але не встиг її прийняти. У таких випадках застосовують два правові механізми: спадкування за правом представлення або спадкову трансмісію.

Спадкування за правом представлення

Під спадкуванням за правом представлення розуміється особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом, коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини нібито заступає її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення – це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.04.2024 № 154/3846/20 (далі – Постанова)).

Так, стаття 1266 Кодексу передбачає такий порядок:

– Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

– Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

– Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

– Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

З огляду на зміст Постанови це означає, що у разі смерті до відкриття спадщини дітей спадкодавця, право на спадкування переходить до їхніх дітей (онуків спадкодавця), у разі смерті до відкриття спадщини онуків спадкодавця, право на спадкування отримають їхні діти (правнуки спадкодавця) тощо.

Спадкова трансмісія

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців (стаття 1276 Кодексу).

Основні відмінності між цими механізмами

1. Підстава

Спадкуванням за правом представлення застосовується, якщо спадкування відбувається за законом. Спадкова трансмісія – за законом і заповітом.

2. Момент смерті спадкоємця

Спадкування за правом представлення здійснюється, якщо спадкоємець помер раніше за спадкодавця. Спадкова трансмісія – якщо спадкоємець помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти.

3. Коло спадкоємців

Коло спадкоємців при застосуванні спадкування за правом представлення чітко визначений Кодексом. Ними можуть бути тільки родичі спадкодавця. Тоді, як при спадковій трансмісії (за наявності заповіту) – можуть бути й інші особи.

Чи може цивільна дружина/чоловік отримати спадок?

Перехід прав та обов’язків померлої особи здійснюється за законом або за заповітом. У випадку спадкування за заповітом остання воля спадкодавця є визначальною, і він має право самостійно визначити коло осіб, які отримають його майно. Натомість спадкування за законом для осіб, що перебували у фактичних шлюбних відносинах (цивільних чоловіка чи дружини), є ускладненим, оскільки такі особи не належать до спадкоємців першої черги. За відсутності зареєстрованого шлюбу вони мають право на спадкування у четвертій черзі.

Щоб отримати цю можливість, необхідно у судовому порядку довести факт проживання із спадкодавцем однією сім’єю не менше як 5 років до часу відкриття спадщини. Лише після задоволення судом заяви та у разі відсутності спадкоємців попередніх черг, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, цивільна дружина/чоловік отримують право на спадкування.

Які існують виключення для зміни черговості спадкування?

У деяких випадках тривале проживання однією сім’єю є досить вагомим фактором для того, щоб зробити виключення та надати особі право спадкувати раніше.

Відтак черговість одержання за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини (тобто особи з четвертої черги у разі домовленості зможуть спадкувати разом з особами першої черги). Проте цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.

Крім того, особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як довести факт проживання у цивільному шлюбі?

Визнати пару такою, що проживала однією сім’єю, можна лише за наявності сукупності підтверджувальних фактів. Доказами, які доводять серйозність стосунків та наявність взаємних прав та обов’язків є:
– спільне проживання чоловіка і жінки;
– спільний побут;
– взаємні права і обов’язки;
– купівля майна для спільного користування;
– участь у витратах на утримання житла, його ремонт;
– надання взаємної допомоги;
– наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням;
– інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, цивільний шлюб, попри свою поширеність у сучасному суспільстві, не надає автоматичних юридичних гарантій, особливо у питанні спадкування. Лише доведення факту спільного проживання однією сім’єю може стати підставою для визнання права на спадок, проте цей процес є складним і потребує відповідного судового рішення. Саме тому, обираючи незареєстровані стосунки, варто завчасно подбати про юридичний захист своїх прав.

Висловлюємо подяку Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції за участь в підготовці матеріалу.